Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Дедалі більше незалежних і партнерських аналітиків, спираючись на дані власних розвідок, роблять висновок про те, що прутін таки оголосить мобілізацію восени, після виборів. З того боку одна частина публіки розповідає, що мобілізація неминуча або навіть запізнилася, а інші намагаються відкидати ці розмови як повну нісенітницю. Тут є про що міркувати за рамками банальних оцінок різноманітних фахівців. Причому з нашого боку про це міркувати набагато цікавіше, бо нейтральні аналітики відштовхуються від того, що пишуть підручники з цього приводу, а в нас – інший розклад. От із цього й варто почати.
У багатьох компонентах наша ситуація абсолютно не збігається з тією ситуацією, що склалася у лаптів, і для цього є об’єктивні причини. Якщо говорити про мобілізацію взагалі, то ворог бачив її в явному вигляді восени 2022 року, на короткій дистанції та в не дуже великому обсязі. А у нас мобілізація йде перманентно і з усіма її негараздами, до неї вже звикли і ні для кого це не новина чи щось незвичайне. У курнику – зовсім інша справа.
Нагадаємо, ворог був змушений вдатися до мобілізації тоді, коли виділений на проведення всієї кампанії в Україні особовий склад було практично витрачено. Незважаючи на тезу про відсутність у лаптів самого поняття «прийнятні втрати», сам механізм заповнення втрат диктує цей рівень прийнятності. Справа в тому, що в будь-якій армії, яка воює, повинно залишатися ядро, здатне відновлювати боєздатність військ за рахунок резервістів або мобілізованих. Сточити основні підрозділи до нуля не можна, бо їх відновити не вдасться.
Історичний приклад, що вказує на те, як це працює, був під час Другої світової війни і стосувався льотчиків морської авіації. Вже після війни японські високопоставлені військові, поступово дізнавшись про механізм поповнення втрат у американських опонентів, прямо говорили і писали про те, що й літаки у них були непогані і льотчики чудові, але в них не було механізму передачі бойового досвіду новобранцям тому, що не було тих, хто б викладав цей досвід. І тому, коли в битвах при Мідвеї та в Кораловому морі було втрачено авіаносці та досвідчених пілотів, заповнення пішло за принципом «Те, що залишилося», а залишилося – небагато. Саме тому виникла ідея використання таких пілотів як камікадзе.
У американців діяло правило: досвідчені пілоти, які успішно виконали цілу низку місій як винищувачі, бомбардувальники або торпедоносці, направлялися в тил, щоб викладати свій досвід на курсах для новобранців. Саме тому заповнення втрат в американців перевищувало можливості противника не лише за кількістю, а й за якістю особового складу.
Тобто якщо протистояння не увійшло у фазу тотальної війни, коли в полум’я битви кидаються всі наявні ресурси, то є певний кількісний показник втрат, за який не можна заходити, щоб не втратити боєздатність підрозділу. Далі – питання у пропорціях, після яких треба терміново запускати механізм поповнення, часто – з відведенням підрозділів у тил, як-то кажуть, «на поповнення та переформування».
(Далі буде)