Автор: anti-colorados
Тобто йшлося вже не про те, щоб впровадити кремлівську агентуру у всі важливі структури державних органів, а реорганізувати її так, щоб вона була максимально пристосована для потреб кремля. Саме цим посилено займався фігурант. Видання так описує цю ситуацію:
«Європейські співробітники служби безпеки та слідчі документи свідчать про те, що Отт формував план з іншими австрійськими розвідниками щодо реорганізації служб безпеки в новий департамент у рамках Міністерства закордонних справ».
Ті, хто хоч якось уявляє структуру спецслужб, що спеціалізуються на розвідці та контррозвідці, напевно, здивуються, як у цьому випадку спецслужби планувалося впхнути під дах міністерства закордонних справ. Адже всі знають, що в рамках окремого посольства головною фігурою завжди є не посол, а резидент, або голова розвідки, що працює під дахом посольства. Посол та кадрові МЗСівці лише забезпечують роботу резидента і створюють «офіціоз». Простіше кажучи, в цій цитаті щось не складається, бо зовні це виглядає так, неначе віз поставили перед конем. Але таке враження виникає лише на перший погляд.
Справа в тому, що коли просувалася ця програма, міністром закордонних справ була відома Карін Кнайсль. Та сама, до якої на весілля приїжджав путін і з якою він вальсував перед пресою. Ще тоді заговорили про те, що Карін насправді – «радистка Кет» у лисого Штірліца, але це були лише чутки. Насправді вона опинилася в коаліційному уряді від ультраправої партії свободи. А от її партія взагалі не приховувала своїх зв’язків із кремлем і впевнено годувалася з рук путіна. Між іншим, ця партія підтримувала війну путіна проти України ще з 2014 року, а в 2017 році її делегація приїжджала до Криму.
І якщо все це скласти разом, стає зрозумілим те, чому Отт заклав такий дивний маневр, заводячи спецслужби під дах міністерства. Але згодом, коли Кнайсль залишила уряд і дивовижним чином отримала посаду топменеджера в «Роснєфті», вона заявляла про те, що нічого не знала про плани Отта і не в курсі того, що під її керівництво мали перейти всі спецслужби. А коли у пресу почали просочуватися дані про розслідування, вона взагалі відмовилася від коментарів, пославшись на небезпеку для її життя.
Проте до останнього часу Кнайсль була цілком задоволена своєю посадою в «Роснєфті», а точніше – гонораром, який отримувала за просто так. А для душі вона ще писала статті для боброїдки та її «Раша Тудей». Але щоб розуміти масштаб ось такої міграції, треба зауважити, що на рибні місця в Мордорі відкочували багато високопоставлених «ексів» з австрійського уряду. Зрозуміло, що, призначені на нові посади, вони взагалі нічого не розуміють за профілем, а просто отримують свої гонорари. Чи нам цього не знати? Ми маємо те саме в особі пуштуна або серлеща, яких просто прилаштували до корита «за послугу». Там – той самий принцип, тільки корито глибше і навантажено в нього більше. Ну, а від австрійського уряду до залісся відбули такі товариші:
«Колишній канцлер Австрії Крістіан Керн був у раді РЖД. Вольфганг Шюссель, ще один колишній канцлер Австрії, був членом правління «Лукойлу», іншого російського енергетичного гіганта».
Далі можна було б наводити списки найбільших компаній Австрії, зав’язаних на особистих грошових мішках путіна – «Газпромі» та «Роснєфті», але це – інша історія.
(Далі буде)