Совок сам не зміг створити власну промисловість, і це зробили американці у 30-і роки. Тим більше совок не зміг би відновити ту саму промисловість і ще додати до неї потужностей за вдесятеро менший час в умовах війни, яка викачала трудові резерви, і практично без грошей. Штати знову створили диво, і совок отримав промисловість за Уралом.
Тобто в обох війнах союзники були близькі до поразки, доки у війну не вступили США. Як би не викреслювали цей факт з історії, він все одно нікуди не подінеться. У зв’язку з цим ми вирішили подивитися на американський бік і, можливо, знайти там фігуру, яка була б прямою протилежністю Жукову.
Виявилося, що проводити довгі пошуки нема сенсу. Тим більше що прізвище цієї людини і генерала відоме всім, навіть у совку. Щоправда, нам він більше відомий за планом відновлення економік країн, що постраждали від Другої світової війни, який отримав його ім’я.
Його справді масштабна історія почалася на нараді, яку проводив президент Рузвельт у 1939 році. Суть її зводилася до того, що війна в Європі вже вважалася неминучою, і через це президент хотів вислухати колег і прийняти необхідні рішення. Серед невеликого кола присутніх, у тому числі всього військового керівництва країни, був і бригадний генерал Джордж С. Маршалл.
Коли частина присутніх уже висловила свою думку, президент зазначив, що, мабуть, треба перейти до закупівлі потрібної кількості бойової техніки, зокрема десяти тисяч бойових літаків на рік. Тим самим він окреслив масштаби змін. Саме після цих слів він уперся поглядом у генерала Маршалла і, помітивши його явно несхвальний погляд, запитав: «Ти так не думаєш, Джордже?»
І ось у цей момент Маршалл став тим Маршаллом, яким він і увійшов у нормальну, а не бутафорську, від совка, історію. Він відповів так, що всі присутні на нараді, притихли: «Вибачте, пане президенте, але я з цим абсолютно не згоден». І поки тривала незручна пауза, він доповів, що у двадцятці армій світу армія США з її 174 тисячами багнетів посідає 19-е місце, обігнавши тільки армію крихітної Португалії. А ще він розповів про майже катастрофічне становище з новими системами озброєнь, і тому ці десять тисяч літаків були краплею в морі.
Слід зазначити, що в цьому випадку спрацювала не тільки рішучість Маршалла, а й мудрість Рузвельта. Справа в тому, що він сприйняв слова генерала адекватно не тільки і не стільки через альтруїзм чи щось таке. Кар’єру Маршалла рухав не хто інший, як генерал армій США (найвищий військовий титул, спеціально створений для нього) Джон Джозеф Першінг, колишній командувач експедиційних військ США в Європі під час Першої світової війни та після її закінчення, який по черзі обіймав усі найвищі військові пости США. Просто зауважимо, що «генералом армій» його було призначено вперше в історії, і лише після цього, посмертно, цей титул було присвоєно Джорджу Вашингтону. Це не дивно, бо Першінг зміг оцінити здібності Маршалла саме під час Першої світової війни, де Маршалл був у складі американського експедиційного корпусу.
Тож Рузвельт розумів, що Першінг рухав Маршалла вгору за визначні здібності саме у плані організації як збройних сил, так і військових операцій, бо той встиг себе яскраво показати на службі в оперативних відділах штабів різного рівня, а отже – і у плануванні бойових операцій. Хоча на штабну роботу він переключився зі сходинки командира полку і особисто ніколи не керував великим з’єднанням, починаючи з дивізії.
(Далі буде)