Утка для невгамовного імператора

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Прим. перекл.: у тексті обігруються кілька значень російського слова «утка», тому це слово збережено мовою оригіналу.

Імператор спав дуже погано. Тільки до валіз піднімався разів зо три за ніч і все ніяк не міг заснути, бо думки важкі ворушилися в його голові, як черв’яки в сардинському сирі Casu Marzu. А все тому, що війна складалася дедалі важче, і вже точно – не так, як він її собі уявляв. Та й чернь теж хотіла не такої війни, і придворні холуї – теж. Він відчував тим місцем, яке тричі паркував на валізу, що придворні вже шепочуться за його відсутності про те, що він уже не той, втратив хватку і вже не здатний досягти позитивного результату ні в чому. Плюс до того, охорона вже точно знала, що він не ходить до гімнастки у спальню, і все це складалося в дуже тривожну конфігурацію.

А попереду – поїздка до Китаю, яка теж стає в ланцюжок цих подій. Чотири попередні поїздки так і не привели до перелому в переговорах про трубопровід, який можна було б безумовно видати за неймовірну перемогу, і це буде п’ятий підхід. Тут не можна провалитися. Тільки не зараз. Кожен такий промах може стати останнім, а тим більше що він сам перетягнув на себе ковдру з трубопроводом, і якщо неприємності з війною якось можна обіграти, спихнувши вину на військових, то з переговорами про трубу – ніяк. Тут треба лише виграти.

Тут він згадав шаманів, які розповідали йому про найвищі сили, які або допоможуть у найвідповідальніший момент, або зіпсують усе за крок до перемоги. Це він уже не раз відчував на власній шкурі, тому до болю насупив повіки і послав у космос думку: «Боже чи хто там, якщо ти є – ти потрібен просто зараз». І тут він відчув, як у його спальні різко змінилася температура, а в дальньому кутку тільки бічним зором він помітив рух. Жодної фігури чи чогось такого, просто скоординований рух чогось прозорого. Імператорові стало страшно, і він вирішив був покликати охорону, але слова застрягли у глотці, і він не видав ні звуку, зате подумки послав запитання:

– Ти хто?

У відповідь він знову побачив якийсь рух, і прямо в його мозок надійшла відповідь:

– Ти мене кликав? Я прийшов!

– Ти справді відгукнувся на мій поклик?

– Як бачиш.

– Тоді мені потрібна твоя допомога.

Рух припинився, і це можна було сприймати так, що гість замислився над його словами. Потім щось із того, що було в кутку, виконало короткий і менший рух, неначе махнуло рукою, і в його мозку виникли слова:

– Гаразд. Я виконаю твоє бажання, але тільки одне, і ти мусиш його чітко сформулювати.

Імператора кинуло в жар. Невже йому це вдалося? Нікому не вдавалося, а він – зміг. Його величі вистачило для того, щоб звернутися до найвищих сил, і вони відповіли… Що він там сказав? Потрібно правильно сформулювати? Точно! Шамани про це говорили. Потрібно все висловити так, щоб не було різночитань. І тут він згадав, як останнього разу, на вечері у Сі, він просив додатковий шматочок утки. Тоді йому дали, але потім пояснили, що добавку імператорської утки дають у виняткових випадках, а повна прихильність виражається тим, що на вечері з собою дають цілу утки, а не її шматочок. І от якщо в нього буде ціла утка, це означатиме, що Сі погодиться на будівництво газопроводу, виділить кредит і поставить вкрай важливі речі для продовження війни. Ось воно – те, що треба! Завтра – поїздка до імператора, і треба саме це… І тут його думки перебив той, хто був у кутку.

– Ти добре подумав? Ти саме цього хочеш?

– Так! Зроби саме це.

– Тобто ти хочеш мати утку?

– Точно! І я хочу, щоб ця утка була в мене завжди!

– Ну що ж, хай буде по-твоєму.

Холод миттєво зник, а в кутку стало начебто світліше і вже ніякого руху там не було абсолютно. Тобто діалог закінчився на його користь, і з цього моменту все почне вирівнюватися! З цими думками він миттєво заснув. Прокинувся він від приглушених голосів і звуку кроків поруч із собою. В його спальню ніхто не міг увійти, доки він спить, а це просто якийсь жах. Зараз він наведе порядок. Розплющивши очі, він побачив з десяток людей, більшість із них були в білих халатах. Він побачив свою руку, з якої вгору піднімалася трубка крапельниці. Поруч стояли якісь медичні прилади, а він не міг ворухнути ні руками, ні ногами. Вони просто його не слухалися. І тут його накрив жах.

Такого не може бути. Адже він щойно розмовляв з богом, і той обіцяв йому вирішити всі його проблеми, він же обіцяв утку… Тремтячими губами, напівпошепки і вже крізь сльози він сказав:

– У-у-утку!

Жінка-медик одразу кивнула комусь, кого він не бачив, і уривчасто сказала:

– Утку хворому. І взагалі не виймайте її з-під нього. Сфінктери зовсім не тримають. З таким паралічем це й не дивно. З цим уже нічого не вдієш. Процес незворотний, і утка з ним тепер буде до кінця.

Тут до нього підійшов хтось у білому халаті, нахилився прямо до його вуха і тихо сказав:

– Я ж тебе попереджав. Думай, про що просиш.