Автор перекладу: Світлана
АСПЕКТИ ТЕРОРУ
Починати кожен день словами про те, що ворог продовжує саме терористичну війну проти України, стає вже банально і, мабуть, не сприймається як щось важливе, проте це доводиться констатувати ще і ще раз. Напевно, така картина розгортається у всіх містах, по яких ворог б’є в рамках своєї нової тактики, але я добре знаю географію столиці і тому в кожній ворожій атаці можу припустити, до чого він намагався дотягтися. І ось тепер з урахуванням того, що він робить останніми тижнями, можу обґрунтовано стверджувати, що тепер він нікуди не дотягується, а просто завдає ударів по районах зі щільною житловою забудовою.
Сьогодні – показовий випадок, тому що в тому місці на Оболоні, куди воно прилетіло, немає нічого, що хоч якось могло бути зараховано як спробу атаки навіть не на військовий об’єкт, а на щось знакове чи важливе з інших причин. Ні, удари наносяться туди, де будинки стоять особливо щільно і де треба дуже постаратися, щоб промахнутися і не влучити хоч у якийсь багатоповерховий будинок. Про те, чому і навіщо це робиться, докладно написано вчора, а тут ми звернемо увагу лише на один аспект цієї картини.
Якщо йдеться про удари по Києву, то тут справді є безліч цілей військового і порівнянного з військовим характеру. Тут немає нічого дивного, бо такий стан справ є у столиці будь-якої країни світу. Такі міста обов’язково мають будівлі органів управління державою або те, що лапті так люблять називати центрами прийняття рішень, і, звісно ж, тут будуть центри військових комунікацій, логістики та іншого. Тому в столиці завжди буде безліч цілей, які противник намагатиметься уразити. До речі, ЗСУ ще всерйоз не бралися саме за «прополювання» москви, а от ворог це робить із першого дня широкомасштабного вторгнення.
І от якщо подивитися на обстріли Києва в динаміці, то можна помітити, що противник намагався завдавати ударів саме по таких об’єктах, і спочатку це в нього виходило більшою чи меншою мірою. Те ж саме можна сказати про перші нальоти Шахедів. Перші й найбільш знамениті фото Шахедів знято в самому центрі столиці, і всі чудово знають, що розташовувалося в цій локації і куди, зрештою, був один із перших прильотів «мопеда». Після цього скляна вежа ДТЕКу так і стоїть із обсипаним фасадом.
Згодом ці нальоти стали менш результативними, але навіть у такому разі траєкторія польоту Шахеда і місце, де після перехоплення він упав, легко демонструють його можливу ціль. Так, у столиці є дачний мікрорайон «Осокорки», на який випало стільки збитих Шахедів, що, напевно, такої кількості не знає жодне інше місце. І знову-таки, якщо взяти і провести пряму лінію зі сходу на захід через цю локацію, легко помітити, куди вони летіли. Те саме – з Подолом чи Святошином.
І між іншим, коли нальоти відбуваються не в комендантську годину, всі чудово бачать, як і де розгортаються мобільні вогневі групи. З цього можна зробити висновок про те, що вони таки прикривають локації, де є ймовірні цілі. Але тепер усе змінилося. Як не крути, а тепер ворог завдає ударів виключно у житлові квартали, де немає і не було ніколи нічого такого, що мало б саме військову цінність. А це, крім усього іншого, свідчить про те, що противник втратив надію дістати пафосні цілі. Він їх не зміг уразити ні дронами, ні ракетами, і тепер вирішив просто перейти до терору без особливого вибору цілей.
І ось це є тим аспектом, якого ми не торкалися. Якщо залишити за бортом етичні, моральні та юридичні категорії, то терор можна розглядати як один з інструментів, який використовується для досягнення певної мети. Зрозуміло, що конкретних результатів досягти саме таким засобом навряд чи можливо, зате можна створити тло. Зазвичай таке використовується для того, щоб зламати дух цивільного населення таким чином, щоб воно почало тиснути на уряд або командування з метою змусити його йти на поступки противнику.
Хай це й не зовсім коректна ілюстрація, але все-таки показова, – Ізраїль. Там зараз усі і все стоять на шпагаті між тим, щоб якось домовлятися з ХАМАСівцями про повернення заручників, і знищенням ХАМАСу повністю, що в принципі ЦАХАЛ може виконати, якщо в нього не буде обмежень, пов’язаних з переговорами щодо заручників. Захоплення заручників – один з елементів терору, і зараз ХАМАС витискає з цього максимум. У результаті заручників звільнити не вдається, а бойові дії ведуться з урахуванням заручників.
І якщо ми зобов’язалися не використовувати моральні аспекти, то в такому разі слід звернути увагу на те, що, за даними розвідки, живих заручників залишилося максимум 22 особи, і якщо порахувати, скільки життів військових уже покладено за цей «шпагат», у якому стоїть Ізраїль, то виникне запитання: як таке взагалі може бути? А все просто: населення і насамперед родичі заручників підняли хвилю протестів із вимогою звільнити заручників на будь-яких умовах. А «на будь-яких» – це означає, що за свою рідну людину вони готові покласти сотні життів своїх співвітчизників, і їм начхати на те, що буде завтра, як начхати й на те, що вже вбиті співвітчизники, і ті, яких буде вбито в ході цього шпагату, а також – убито післязавтра тими сотнями звільнених терористів, які перебувають у в’язницях за вбивство ізраїльтян, теж мають родичів. Тобто в Ізраїлі терористичні методи працюють саме так, як це й задумувалося, і як це не дивно, сівши на шпагат, Ізраїль заохочує терористів живим прикладом, адже ці методи працюють.
Безумовно, це якось працює і в нас, але здебільшого цей терор наштовхується на дещо інший менталітет, і фідбек іде у вигляді ще лютішої ненависті. Замість вимог погодитися на будь-які умови ворога все сильнішим стає запит на те, щоб відлити дзеркальну відповідь москві, й бажано – просто на 9 травня, щоб вони там покашляли від диму і подивилися на те, як це вони влаштували у Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі, Сумах, Запоріжжі та інших наших містах.
Можна не сумніватися в тому, що саме головна мета терору, описана вище, не спрацьовує, і ворог це чудово знає. Але в такому разі який сенс у цьому всьому, якщо не працює сама концепція терористичного тиску? Відповідь може виявитися настільки простою, що багатьом доведеться переосмислювати деякі речі, пов’язані з нашим ворогом, а саме – що являє собою його населення.
Швидше за все, цей терор уже не має ані військової, ані класичної терористичної мети. Цим годують своє населення, щоб задовольнити його кровожерливість, доведену до краю. Тільки таким чином це населення вдається тримати в узді. Без крові та м’яса у щоденних новинах його крутитиме й пучитиме тягою до путчів. А це свідчить про те, що ворог уже сповз до такого дна вже зі страху перед тим, що на нього чекає у протилежному випадку. З цього випливає і рецепт ліків. Якщо там хочуть ось таких видовищ, то вони просто повинні виникнути, але не по телевізору.
СТРАХ
Тобто наведені дії ворога, який явно набирає собі на холку звинувачення у воєнних злочинах, що не мають строку давності, можна розглядати як акт розпачу. Але ж досі навіть Додік уголос розмірковує не тільки про те, що прутін особисто переміг Наполеона і Гітлера, а й про те, що росія – бездонна бочка ресурсів і нескінченна армія, яка може знищити всю Європу. Тільки він якось упустив важливий момент: захопити Варшаву, Берлін і Париж прутін не може просто тому, що його армія вперлася в Покровськ, і він став «Покровськ за три роки» замість «Київ за три дні». І між іншим, це – з напруженням усіх сил і засобів.
Зрозуміло, що Додік цього не знає, а багато хто вже й не пам’ятає того, як отримавши по зубах навесні 2022 року, противник відступив і прокоментував це просто й зі смаком. Тоді було сказано, що найперший етап вторгнення було розраховано на бліцкриг, і тому він воював навіть не на пів сили, а ще менше, але тепер він перегрупується і продемонструє всю свою міць. Це при тому, що вторгнення здійснювалося силами елітних десантних, танкових, артилерійських та інших частин. І от після цього він вирішив діяти вже взагалі з використанням усього, що має. Тобто це не ми говоримо про те, що він продовжив своє вторгнення на піку можливостей, а сам він анонсував такий формат війни.
Це зараз вони намагаються щось розповісти про те, що не все використовували. Але супутникові знімки показують, що практично всі бази зберігання військової техніки та озброєнь виметено повністю, аж до скелетів розібраних залізяк. У бій кинули навіть зеків і навіть імпортних чучхеїстів. Економіку виведено в такий режим, що задіяно всі її ресурси, які можуть працювати на військову інфраструктуру. Але про це – наприкінці.
Словом, там уже гуляє страх тваринного характеру, і це не мої припущення чи домисли. Далі ми наведемо кілька свіжих текстів, які ми взяли в їхніх дуже відомих і навіть пафосних ТГ-каналах, які дають уявлення про те, що там взагалі зараз відбувається після того, як їхнє триденне «перемир’я» було послано, а натомість щільно полетіло по їхніх військових цілях. Дещо ми скоротимо і дамо мінімум коментарів саме до текстів. Кожен зможе оцінити їх самостійно, а потім повернемося до загальних новин.
Отже, ТГ-канал ворога «Сладков+». Зверну увагу на пролог і епілог цієї промови, які багато про що говорять:
«Прошу нижчевикладене вважати моїми безглуздими домислами і плодом парадоксального мислення.
Щодо сьогоднішнього наїзду (напливу, нальоту) на Новоросійськ. Мені нас шкода. Нас б’ють. Я вже дійшов до жалю. Був період заперечення, гніву, ще чогось. А тепер я прийняв ситуацію такою, якою вона є. Нас б’ють, як мух мухобійкою. Так, ми незламні в обороні і нездоланні у штурмах, при переході до стрілецького бою противник майже завжди здається. Але Росію трясе від нальотів БЛА противника, тепер і бойовий флот не знає, куди сховатися, така абревіатура, як ЧФ (крім морпіхів), взагалі у темі СВО відсутня. У нас є Дніпровська флотилія, то ми, користуючись мужністю відчайдушних хлопців, виганяємо китайські катери на патрулювання, не знаючи, що для таких дій давно існують БЕКи та великі розвідувальні БЛА, про космос я мовчу, це вже казка про казки…
…Треба або припиняти війну, переходити до заморозки, до перемир’я, або ще кудись, або воювати так, як зазвичай воюють росіяни на фронті, і в тилу, і в Ставці. Ми в цьому бойовому паритеті з Україною можемо сточити охочих битися, які залишилися. Тут уже «Та годі, все нормально» не прокотить …
…І щоб я перестав жаліти Росію, яку атакують то тут, то там. А нам і відповісти нікуди, Україна не має флоту (і ми з цього так сміялися). Тепер треба про себе подумати. ВИ ОЗНАЙОМИЛИСЯ З ДУМКОЮ, З ЯКОЮ Я НЕ ЗГОДЕН».
Просто нагадаю: це саме той самий Сладков, який, пускаючи слину, розповідає про могутність та незламність їхньої зброї ще з часів Чеченських воєн. І приблизно в тому ж стилі він говорив із самого початку широкомасштабного вторгнення в Україну. Впевнено, хамовито і в класичному імперському стилі. Загалом усе було так по-домашньому, що йому явно не хотілося з’їжджати з такої тональності, але от щось у нього задиміло і явно перегоріло. Щось недобре він відчув, хоч і люто вибачається на вході й на виході свого посту.
А наступний, досить великий текст узято з іншого джерела. Це пише той самий «Файтербомбер», який уже кілька разів заспівав панахиду по наших ППО та ВПС. Його пости, в їхній більшості, завжди вирізняли грайливо-загрозливий тон і безумовна впевненість у тому, що жодна причина їх не візьме. Загалом це один із найбільш упоротих імперців на просторах їхньої інформаційної галявини, і ось що пише він, знову-таки – дуже незвичним, але вже вірусним вступом:
«Все нижченаписане є плодом уяви автора, і, звісно, всі збіги випадкові.
Як ви зрозуміли, вчора був складний день для морської авіації. За весь Чорноморський флот віддувалася морська авіація в особі її найкращих представників одного зі штурмових авіаційних полків. Противник (виправив – ред.) підігнав у район Новоросійська більше трьох десятків БЕКів усіх типів, як «звичайні», так і БЕКи – носії FPV-дронів, і прикрив усю цю справу БЕКами з ПЗРК на борту. Одночасно з ними з району Одеси було запущено десятки дронів з цілями в Новоросійську. Тобто удар планувався вночі, і він мав бути груповим. Для цього БЕКи накопичувалися за ~50 км від Новоросійська.
Особливістю знищення БЕКів авіацією є той момент, що ефективно знищувати їх можна лише в умовах візуальної видимості. Тобто льотчик має бачити БЕК (ціль) очима в атаці. Пов’язано це з відсутністю на планеті (не тільки у нас, а взагалі у всіх армій світу) керованих або самонавідних авіаційних засобів ураження, які можуть надійно вражати малорозмірну, високошвидкісну, маневруючу ціль. Тому ультрасучасні літаки 4++++++ знищують БЕКи як сто років тому. Гарматою та бомбами з відстані півтора-два кілометри, з виходом з атаки за пару десятків, ок, сотню метрів від цілі.
Взагалі найефективніший наявний засіб проти БЕКів – це звісно, БЕК і вертоліт з кулеметом на борту. Але вертоліт над морем – майже ідеальна мішень і для ПЗРК, і навіть для кулемета, бо немає в морі ні лісосмуг, ні гірок, та взагалі нічого, за що можна сховатися. Дещо складніша ціль – це, звісно, літак. Літак складніший виключно за рахунок своєї швидкості, але, як я вище сказав, літаки також змушені підходити до БЕКів практично впритул, неминуче потрапляючи під вогонь ПЗРК, ЗРК і дистанційно керованих кулеметів, що встановлено на них. Багатотонні військові кораблі з усіма їхніми гарматами, ракетами, мінами й торпедами вирішили цю проблему дуже просто. Вони з’ї*алися. Вони відійшли на вигідніші позиції. З БЕКами розбирається авіація, дроноводи та берегова оборона з вишок та берега.
Після ураження борту екіпаж опинився у воді, оточений БЕКами противника. ВМРК і човен, звісно, дозволяє екіпажу виживати у воді з температурою +13 градусів кілька годин, але цей час не безкінечний. Врятувати екіпаж у такому разі можна двома способами. За допомогою вертольота ПРС та водолаза або за допомогою рятувального судна. Вертоліт ПРС практично гарантовано уражається наступною ракетою з того самого БЕКа. Рятувальне судно практично гарантовано топиться БЕКами-камікадзе або торпедами з «Магури».
Це складне завдання вирішив екіпаж цивільного суховантажу. Який, не звертаючи уваги на БЕКи, кулемети, дрони, торпеди та інші загрози, прийшов на допомогу екіпажу та підняв їх на борт. Само собою зрозуміло, весь процес рятування противник (виправив – ред.) бачив і контролював з БЕКів, але з якихось причин цивільний корабель атакувати вони не стали. У моменті навколо одного з членів екіпажу було одразу п’ять БЕКів. Тому головні герої вчорашнього дня – це однозначно екіпаж суховантажу. Сподіваюся, їм хоча б грамоту дадуть».
Просто дивно, куди поділася колишня пиха і хвальба і як швидко прокис фірмовий запал. І зауважимо, цей текст являє собою практичний синхрон з промовою товариша Сладкова. Збіг? Не думаю.
Кожен може самостійно оцінити цей текст, а ми звернемо увагу лише на два моменти. Перший – перерахунок того, як виглядала ситуація в районі Новоросійська. Вертольоти для боротьби з БЕКами вже не годяться – зіб’ють. Літаки, як виявляється, теж не годяться, бо змушені йти на низькій швидкості і тримати у прицілі маленьку ціль, а в цей момент він сам стає ціллю, що й було доведено. Кораблі вже давно в курсі, чим закінчуються зустрічі не з одним БЕКом, а з їх роєм. Катери – також. І над усім цим виникає класичне питання з фільму про Василіванича: «Куды ж крестьянину податься?».
І тут виходить дуже дивна картина. Кілька днів тому, після чергового виносу вперед ногами їхньої ППО в Криму, їхні ж «експерти» розповіли про те, що ППО хороша, але не для тих цілей, які її вражають. А це означає, що їхні перехвалені зенітні засоби розраховані на іншу війну. В цьому ж випадку вони повинні були прикривати флотські активи і, як було сказано вище тим самим Файтербомбером, флот узяв вихідний у бійці під Новоросійськом. Точніше – залишки флоту, який теж – хороший, але створювався для іншої війни. Адже якщо визнати, що флот – ла*но, то в такому разі постане запитання: що ж тоді розповідали 20 років поспіль про те, що він переплюне всіх?
Те саме виявилося і з танками, які все рідше з’являються на передовій. Адже вони найкращі у світі й обігнали всіх. Ба більше, Т-90 тільки виходить на позицію – і все. Практика ж показала, що всі Т-90, які виходили на позицію, справді вже – все. Чому? Тому що й танки створювалися для іншої війни. І ось тепер виявляється, що з авіацією та сама проблема. Літаки валять безекіпажні системи, і виходить, що вони просто не здатні виконувати свої бойові завдання в умовах сучасної війни.
Між іншим, ці дивні застереження на початку тексту, а у Сладкова – наприкінці його, прямо вказують на те, що ті, хто писав ці рядки, явно добирали вирази так, щоб не загриміти під статтю за дискредитацію. А тому навіть у такому гранично вилизаному вигляді вони не впевнені в тому, наскільки вони себе убезпечили від недобрих наслідків, відразу ж зробивши зазначені застереження. Тобто це не зовсім те, що вони могли й хотіли сказати, тож тут треба ще зробити «поправку на вітер».
А все це разом немов говорить про те, що всі вони вважали, що вивернуть вентиль війни на максимум, підпорядкують їй усе, від пропаганди до економіки, і все це дасть їм можливість переломити ситуацію на свою користь. І тут з’ясовується, що навіть на піку зусиль та жертв нічого такого не виходить. А з іншого боку, але в той самий час, інші ТГ-канали також м’яко натякають на те, що такий режим тотальної мілітаризації вже почав вилазити боком.
Останнім часом все частіше зустрічаються їхні міркування про те, що обраний прутіним режим роботи економіки виправданий у режимі кидка або короткочасної концентрації всього на війні, але це не нормальна ситуація в принципі, і вона не може тривати невизначено довго. Ба більше, деякі їхні діячі говорять про те, що чим довше такий режим триватиме, тим відчутнішими будуть наслідки. При цьому очевидно, що якщо такий режим використовує країна, яка зазнала агресії, а тому не має вибору, то це – одна справа, і зовсім інша й дуже небезпечна справа – коли агресор у будь-який момент може зупинитися і відповзти, але не робить цього за відсутності суттєвих результатів, які могли б все це виправдати.
І ось уже конторська «Табакерка» з посиланням на свої джерела в Центробанку та адміністрації прутіна пише, що цар обмежив пряме спілкування з холуями до чотирьох-п’яти осіб і що йому все частіше говорять про те, що ситуація почала виходити з-під контролю і що уряд уже втратив можливість ефективно впливати на неї. Особливо жорстко це повідомляє глава ЦБ Наібулліна, яку прутін змушений вислуховувати. У результаті «Табакерка» цитує слова свого джерела:
«Є нюанс, про який, на жаль, мало говорять. Це реальний стан економіки. Наголошую – реальний. Є окремі персоналії, які можуть сказати президентові про те, якими є справи насправді. Наприклад, Набіулліна. А є ті, хто говорить, що все добре і економіка зростає, хоча це відверта брехня», – сказав нам співрозмовник у Центробанку. За його оцінками, подальше зниження ціни на нафту призведе до певних незворотних процесів, викликаних серйозним скороченням резервів. Багато резервів витрачено на купівлю зброї за кордоном… Не можна сказати, що президент якось кардинально змінив позицію щодо України. Як жартують окремі генерали в Міноборони, цілі СВО – тема гнучка, їх можна і змінити».
Нагадаю, що це мовить канал ФСБ, а як ми знаємо, саме контора стежить за тим, щоб не поширювалася крамола. Але схоже, що обтічні фрази представників ЦБ мають більш конкретне наповнення, яке публіці точно не можна показувати. Проте у кола осіб, які мають доступ до цієї інформації, напевно, вже є власне уявлення про найближчі перспективи. Тому вони таке й пишуть.
ПАРАД ПАРАДУ
А тим часом на москві зараз спостерігають за скороченням кола осіб, які начебто очікувалися до прибуття на свято крокування. Що не день, то хтось захворів чи щось там трапилося ще. І ось уранці в їхньому сегменті Мережі з’явилося таке:
Як видно, ентузіазм поступово знижується і охочих подивитися на бойових осликів стає дедалі менше. До того ж деякі діячі запідозрили, що замість демонстрації можливостей гужової логістики їм покажуть те, на що вони взагалі не підписувалися, наприклад – на можливості дронів і ракет ЗСУ. А таке цілком може статися. Та, як відомо, якщо ви замовили лобстера, а можете отримати хіпстера, то десять разів подумаєте, чи варто робити подібне замовлення в цьому місці і в цей час.