Суперечка з тінню (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Як це не дивно, а зараз Додік примудряється демонструвати зразкову скромність. Нічого, що він ще Вашингтон не перейменував на Новотрампівку, а США – на Трампландію, справа тут зовсім в іншому. Якщо хтось пам’ятає найсоковитіші перли його виступів, то напевно, не зміг забути, як він описував алгоритм прийняття важливих рішень. Виявляється, він сам сперечається із собою і приймає остаточне рішення, коли вдається переконати самого себе у правильності якогось рішення. При цьому один Тромб люто опонує іншому, і деякі рішення даються аж ніяк не просто.

Звісно, в підручниках із клінічної психіатрії такі випадки давно і докладно описано, але якщо населення величезної країни хоче мати собі такого лідера, то хто цьому може завадити? Ні медичні підручники, ні рішення суду ніяк не впливають на право вибору, і в цьому всі переконалися понад рік тому. Але повернімося до скромності. Насправді Додік дуже скромно описав діалоги, в яких беруть участь два Тромби, що люто сперечаються один з одним.

І ось з’ясовується, такий метод формування його поглядів та відповідних рішень не обмежується якимись важливими питаннями. Як тепер стає зрозуміло, ця практика поширюється на ширше коло прийнятих ним рішень. Тобто він постійно радиться та сперечається сам із собою і в результаті – визначає курс руху величезної країни.

Просто зараз можна спостерігати саме за таким процесом. Так, Додік упевнено й наполегливо розповідає про те, що він переміг Іран. При цьому сторонні спостерігачі не бачать ознак цієї перемоги. Збагачений уран не знищено, ракети і дрони як летіли, так і летять, а зміни режиму досі якось ніхто не помічає. Тобто жодної з цілей, офіційно поставленої перед початком війни, досі не досягнуто.

Справді, з ураном як був туман, так і залишився. Останнє, що стало відомо публіці, – підготовка операції спецназу до локальної сухопутної операції з метою його захоплення. А ось щодо ракет сказано, що не менше половини ракетного арсеналу, який був перед початком операції, збереглося і бородаті можуть його використовувати. Ізраїльські аналітики дуже акуратно коментують саме цю частину операції, але підкидають деяку інформацію для розуміння ситуації.

Так, вони пишуть про те, що половину ракет бородатих знищено не було. Але з цього аж ніяк не випливає висновок, що другу половину таки було уражено. Нічого подібного. У другу половину входять як знищені ракети, так і ті, що Іран уже використав для обстрілу Ізраїлю і країн Затоки, а ось які ці пропорції – ніхто не уточнює, знаючи непростий характер Додіка. Але загалом ентузіасти можуть знайти у вільному доступі дані про те, скільки приблизно Іран мав ракет на початку бійки та скільки ракет він уже відстріляв.

Відштовхуючись від цих даних, можна робити висновок про те, яку кількість ракет вдалося знищити на землі, а саме – у сховищах або на стартових позиціях. Якщо зробити ці математичні підрахунки, то промови Додіка про його особисту перемогу над Іраном стають підозрілими. У такому разі в когось обов’язково має виникнути запитання, що особисто Тромб вважає перемогою, якщо так часто і переконливо про це міркує. Можна не сумніватися в тому, що після цих підрахунків стане зрозуміло, що уявлення Додіка про перемогу не просто своєрідне, а своєрідне на всю голову.

(Далі буде)