Авторка перекладу: Світлана
Усі наші та нейтральні джерела, які пишуть про війну в Україні, пишуть, що як мінімум три останні дні ворог демонструє спроби масштабного наступу по всій лінії фронту, від Харківської області на східному фланзі до Запорізької – на західному. Схоже на те, що Сили оборони мали змогу вивчити цей план, місцями – в деталях, і на найважливіших напрямках підготували ворогові «теплий прийом», і наскільки можна судити, особлива увага приділялася напрямкам, куди ворог кинув накопичену бронетехніку. Як кажуть, ішаки – ішаками, а танк – завжди танк. Але в цьому випадку ми звертаємо увагу не на те, що і як там відбувалося, бо наші військові досить яскраво все це описують мало не в режимі реального часу, а на те, що залишилося за кадром.
Тут важливо ще раз звернути увагу, що ворог справді кинув у бій те, що там ще називають кадровою армією, яка досі відстоювалася в тилах. Простіше кажучи, є всі ознаки того, що це є той самий наступ, про який так довго говорили і на який Бєлоусов поставив усе. Інша річ, що наступ пішов у вигляді фаршу зі свинини, але це не скасовує самого факту головного наступу весняно-літнього сезону, і ось на цьому тлі найжвавіші ТГ-канали ворога мовчать, як риба об лід. І це не тому, що там «Тєлєгу» заблокували майже повністю. Нічого подібного. На інші теми вони продовжують писати досить активно, а ось наступу начебто й немає взагалі.
І цей парадокс може пояснюватися декількома методами, які, втім не виключають один одного. Так, ті канали, які зазвичай натхненно писали про війну, в ці дні більше писали про те, що в Сибіру наростає протистояння місцевого населення і влади. Там трапилася якась епізоотія, або, принаймні, місцева влада говорить про те, що домашня худоба масово хворіє на якусь заразну хворобу. І ось селами і фермами поїхали айнзац-команди, які під нуль знищують фермерську худобу. В деяких місцях справа вже доходить до силового протистояння, а місцеві жителі дедалі частіше публічно висловлюються про те, що російська влада, окрім як красти і псувати населенню життя, більше нічого не вміє робити, а от у китайців – порядок і життя кучерявіше.
А з урахуванням того, що в їхніх домівках уже практично все китайське, та й самі вони за можливості – їдуть до Китаю на шопінг чи відпочинок, а їхні діти навчаються в Китаї, то переорієнтація на південного сусіда і так ішла повним ходом, а тепер процес явно прискорився. Тобто лапті з європейської частини курника вже шкурою чують, що не сьогодні – завтра там може пролунати до болю знайомий заклик: «Сі, введи!» Вони, напевно, знають про те, що таке може мати відповідне продовження, і ось тепер столичні лапті нервово засмикалися. Адже всім зрозуміло, що таке тільки почати складно, а потім воно піде своїм ходом, і зупинити його вже не вдасться.
Але й це ще не все. Рабська натура лаптя має особливе чуття на хазяїна, і особливо воно загострюється в ситуації, коли може відбутися зміна хазяїна. Тут важливо не стартонути раніше, щоб не поплатитися за поспіх, але й тягнути гуму – теж не можна. Адже ще старий Лао Цзи прорік вічну мудрість: «Хто перший встав, того й тапки», у сенсі – хто перший учує зміну хазяїна і встигне першим облобизати його черевик, той і опиниться на коні. А там явно щось таке намічається, адже недарма ж «Конторська табакерка» пише таке:
«Стало відомо про підготовку нової зустрічі найвпливовіших росіян, де планують обговорити майбутнє нашої країни. За підсумками першого обговорення пропозиції було передано Сергію Кирієнку. Мабуть, було отримано якийсь зворотний зв’язок. Також відомо про плани розширити список учасників, а також узяти до уваги думку низки закордонних впливових учасників. Дата і точне місце нової зустрічі не розголошуються».
(Далі буде)