Огляд курника (Частина 2)

Пропаганда переконала їх не тільки в позамежній силі їхньої армії, а й у невичерпності ресурсів. Якщо хтось пам’ятає, чотири роки тому боброїдка Симонянша сказала приблизно так: «А что с нею воевать-то? Это же Украина!». І ось тепер виявилося, що вони, звісно, могли б перемогти Америку, але ЗСУ розбомбили трубу в Куп’янську, і на тому – все. Тобто «Київ за три дні» не вдалося навіть за чотири роки, і навіть не Київ, а Донбас – за чотири, і все вказує на те, що і за п’ять – теж ні. Моща виявилася надуманою, і тепер це всім очевидно.

Не допомагають навіть казки про те, що вони воюють з усією НАТОю при мізері добровольців з-за кордону. Хоча вони самі в курсі того, що північнокорейська армія перекинула до них одразу понад 10 тисяч багнетів, а скільки найманців з усього світу воює – не злічити. У такому разі ми також цілком можемо говорити про те, що воюємо не тільки з курником, а ще й з Північною Кореєю, Китаєм, Іраном і купою інших країн. З невичерпністю ресурсів вони теж виявилися фантазерами. Немає вже ресурсів, спалили їх, тож тепер ресурси вичавлюють із лаптів. Ось що вимагає любитель мощів і загадкових молінь, який одночасно є їхнім військовим міністром, – Бєлоусов:

«Андрій Ремович вважає, що перемогу у сво, тобто, по суті, нашу армію мають профінансувати всі росіяни. Абсолютно всі. Тому він запропонував Володимиру Володимировичу запровадити такий податок. Невеликий, від 3 до 5% доходів громадян. Але так, щоб усі заплатили за нашу перемогу. Вона ж усім потрібна… (На хліб мазати? – Ред.)… Не секрет, що в багатьох регіонах зараз намагаються збирати гроші на допомогу армії. Іноді роблять це примусово. З одного боку, це правильно. З іншого, виникає безліч претензій і навіть скандалів. А якщо буде офіційний податок, жодних питань не виникне. Володимир Володимирович віддав ідею запровадити податок на перемогу у сво на вивчення експертам».

А, між іншим, у деяких лаптів ще є тверда пам’ять, і вони не забули про те, що цар особисто їх переконував у тому, що ресурси на війну є і що війна ніяк не вплине на матеріальний стан населення. У свою чергу, холуї недбало розповідали про те, що їхні ресурси настільки великі, що вони можуть собі дозволити воювати і 30, і 50 років. Але ось виявилося, що ці ресурси вже вигрібають із кишень і гаманців лаптів, а стабфонд перетворився на стабіліздець. Усе це нікому не потрібно пояснювати, і лапті це бачать уже без допомоги телевізора.

Але це – не все. Вже значна частина населення відчула принади війни та її наслідків на власній шкурі. Європейська частина курника вже точно знає, як виглядає атака дронів і подекуди – до чого може привести робота їхньої ППО. Але в окремих місцях це стало особливо помітно, і ось що пишуть про одну з таких локацій, де враження від війни кардинально розійшлися з тим, що їм розповідали Соловйов, Кисельов чи та сама Симонянша. У виконанні бєлгородського гауляйтера це вже виглядає так, що коментарі його промов уже зовсім не схожі на колишні браві виступи:

«В’ячеслав Володимирович не чекав такого удару. Коли зникла електроенергія, він почав кричати. Казав щось на кшталт: «Нас покинули, влада бомбить Київ, а відповідають чомусь по нас!» Обіцяв подзвонити в Міноборони і кремль і вимагати перекинути в Бєлгородську область ППО прямо з москви. Не знаю, чи дзвонив. Але бачити таким губернатора було сумно та боляче».

(Далі буде)