Тобто одна лише ракетна складова цієї атаки мала 71 одиницю, з них 36 – високошвидкісні «Іскандер-М» і «Циркон». Крім того, з цієї кількості використаних ракет 11 – явно не профільні. Йдеться про ті ж «Циркони» та Х-22/32. Просто для довідки: ці ракети призначаються для ураження авіаносних груп противника і максимальну ефективність мають при спорядженні ядерною бойовою частиною. А в цьому випадку ворог застосовує ракети не по кораблях і навіть не по берегових військових активах, а по ТЕЦ. І це при тому, що «Циркон» є однією з ракет, які найбільше перехоплюються нашими засобами ППО.

Зрозуміло, що можна перенацілити ракету класу «поверхня – поверхня» на ураження будь-яких цілей, морських чи сухопутних, але кожна ракета розробляється під свій профіль цілей та ефективно працюватиме саме по них. Просто пригадаймо, що наша ПКР «Нептун» пройшла серйозну модернізацію, перш ніж почала працювати по наземних цілях. Якщо зовсім просто, то безумовно, якщо у вас міцні руки, ви можете взяти мікроскоп і забити цвях, але в здоровому глузді та твердій пам’яті ви навряд чи виконаєте щось таке без особливої потреби.

І тут постає запитання про те, чому ворог використовує дедалі більше непрофільних ракет? Адже той самий «Циркон» на певній ділянці траєкторії польоту рухається з гіперзвуковою швидкістю, і, напевно, одне тільки це робить його важкою ціллю для більшості систем ППО, а для частини – взагалі недоступною. Відповідь лежить на поверхні. Війна в Україні практично не дає морських цілей, і тому запас саме ПКР виявився досить великим на тлі інших ракет, які витрачаються регулярно. Тому присутність саме таких ракет у переліку засобів ураження конкретного удару свідчить про те, що ворог працює на піку своїх можливостей і для забезпечення саме масовості ракетного залпу залучає і такі ракети, які, за ідеєю, слід було б притримати для можливих морських баталій.

Просто уявімо, що той носій «Калібрів», який уже в морі, не скасував пуски, а разом із ним відстрілялася б ще й субмарина. Це означає, що до тієї 71 ракети, яка зайшла в повітряний простір України, треба було б додати щонайменше 16 крилатих ракет морського базування. Це дало б залп уже 87 одиниць. Мабуть, матросам щось завадило відстрілятися, і вони цього не зробили.

Із цього можна зробити висновок, що цієї ночі ворог зробив високу ставку, і йому справді потрібен був час, щоб зібрати все те, що можна відстріляти буквально впродовж кількох годин. Достатньо лише зазначити, що він ганяв свої важкі та стратегічні бомбардувальники останні два-три дні, при цьому був змушений задіяти Ту-22М3, які на початку заточувалися для боротьби з морськими цілями. Реактивні надзвукові літаки, як ці або Ту-160, вимагають частішого обслуговування та ремонтів просто тому, що на них стоять двигуни іншого типу. Але, мабуть, ворог задіює максимум літаків Ту-95, і для вирішення поставлених завдань їх явно не вистачає. Тому сьогодні вони підняли у небо все своє важке: Ту-22М3, Ту-95МС і Ту-160. Ось це все назвали «енергетичним перемир’ям», а Додік навіть вимагав, щоб його за це назвали «красунчиком».

(Далі буде)

4 коментар до “Передбачуваність (Частина 3)”
  1. Все идёт по плану домика клоуна и фюрера.Вся надежда на то что клоун не сдаст Запорожье.А то все не как не выполнить обещание 2019 данное в Омане.

  2. Та не архитектор сдачи Украини Кал а Зе его буратин/през/посипака

  3. Мабуть таки економічний песець наближається невмолимо, от і кіпішує лисий старець, жене все, що є, не дивлячись на вартість і цільове призначення, мета – якнайшвидше поставити Україну на коліна.

  4. Під час удару ЗМІ писали, що корабель випустив по Україні 4 Калібра і наче іх збили, але в статистиці іх немає.

Коментарі закриті.