Уперше опубліковано: 23.09.2022
Автор: anti-colorados
ПРО СПАДКОВІСТЬ
Ми починали цю повість із того, що вам спробують нав’язати дискурс про хороших чи нехороших росіян. Причому якщо ви уважно придивитеся до ініціатора цього обговорення, ви зі 100% ймовірністю будете це слухати це від «хорошого». Свою «хорошість» він вам впарюватиме на прикладі віртуального «поганого», і всі ваші можливі претензії його одноплемінникам він списуватиме на «поганого». Загалом це – елементарна маніпуляція, і якщо ви, слухаючи такого персонажа, замість «поганого» підставите слово «Бабайка», то одразу зрозумієте, що цей шахрай тримає вас за неповноцінного імбецила, і тільки від вас залежить, чи брати на себе роль, яку він вам відвів, чи ні.
У нас немає навіть точки входу для такого дискурсу, і справа тут не в русофобії. До речі, це ви теж можете почути в їхньому виконанні, але тут ви повинні розуміти ще один важливий момент, властивий цій публіці. Вони майже завжди вкладають інший зміст у слова, які вимовляють. Причому роблять це навмисно, бо припускають, що ви будете використовувати пряме значення слова. Так, про українців вони люблять говорити, що у нас до них є русофобія.
Просто знайте, що в перекладі з давньогрецької «русофобія» означає «боязнь росіян». Як нескладно здогадатися, у нас немає до них страху, зате є вічне презирство, а це з русофобією не має нічого спільного. Тож майте на увазі, що вони і в слово «фашизм» вкладають своє визначення, бо якщо взяти його класичне італійське визначення, то саме вони під нього потрапляють повністю і чітко.
Але в нас немає поля для дискурсу про «хороших і поганих росіян» з іншої причини. Кожна країна, куди вони зараз біжать, населена своїми народами, і більшість населення пам’ятає своє коріння на кілька поколінь углиб. Деякі з них можуть зануритися в історію свого роду на сотні років, і весь цей час вони точно знатимуть, до якого роду належать. Напевно, більшість населення конкретної країни сприйме спроби стерти цю пам’ять і, відповідно, ідентичність як особисту образу, яку потрібно карати будь-якими засобами, аж до озброєних. І загалом цей підхід відображено в багатьох міжнародно-правових актах, які залишають ці питання на совісті носіїв конкретної культури.
І ось якщо хтось спроможеться взяти карти російської імперії з моменту її фальшивого і самозваного проголошення в 1721 році і до 19 століття або ж раніше – царства московського, із зазначенням народів, які живуть на цій землі, то ви не знайдете і сліду росіян, бо там буде вказано місця розселення чуді, весі, муроми, ерзі, мокші і так далі, але ніяких «русскіх» там нема, а потім – бах, і всі ці народи зникли, а на їхньому місці виникли «русскіє». Очевидно, що таке могло статися лише і виключно штучним шляхом, а самої національності «русскій» там не було й близько. Тобто відбулася культурна канібалізація. Цілі народи дали собі витравити національну пам’ять настільки, що вони добровільно забули свою мову, свої традиції, своїх предків, свою культуру і стали «русскіми».
Імперії це було потрібно для того, щоб створити одноманітне стадо, в якому не було б поділу за національною ознакою, який загрожує неприємностями, але головне – не це. Кожен народ, що має власну історію, дає власну яскраву нитку в загальну картину історії цієї землі, от тільки імперська історія – суцільно штучна. А якщо визнати справжню історію, то там ганьба йде за ганьбою, кривавий шабаш – за людожерством, і на такому не збудуєш величі, яка об’єднує підкорені землі.
(Далі буде)