Напевно, за відправну точку в цьому екскурсі слід узяти баланс між смертельною небезпекою, яку, безумовно, несе зброя, і правилами, що регулюють її обіг. Певний час тому я вже піднімав цю тему, і вона пройшла не так, як того хотілося б, просто тому, що головне питання було сформульовано занадто і необґрунтовано вузько. В результаті вийшло щось таке: «У нас і так дозволено зброю, і практично кожен може її купити». Але ця формула пройшла повз тему, і питання залишилося відкритим.
Отже, коли ми говоримо про те, щоб населення мало вогнепальну зброю, то з того набору призначень, який зазвичай використовується в цьому випадку, йдеться про зброю для самооборони. Просто є великі сумніви в тому, що значній частині населення, яка замислюється на цю тему, ствол потрібен для полювання чи спортивної стрільби. Тому всі інші види призначень ми залишаємо за дужками і звернемо увагу на самооборону.
Очевидно, що якщо зброя купується для самооборони, то як мінімум має бути чітка залежність між правами, які може отримати приватний стрілець, і тими силовими структурами, які зобов’язані власними силами забезпечувати безпеку беззбройного населення. А воно беззбройне, в тому числі й спортсмени та мисливці. Якщо ситуація у країні спокійна, а силові структури працюють, як швейцарський годинник, відвертаючи хоча б злочини, пов’язані із застосуванням зброї, то в такому разі, напевно, можна не особливо розписувати умови застосування зброї для самозахисту, і навпаки.
У нашому випадку країна четвертий рік перебуває в активній фазі війни, і навіть якби до поліції не було жодних претензій щодо якості її роботи, то і в цьому випадку потенційна загроза перебуває в «червоній зоні». А якщо так, то населення повинно мати право захистити себе самостійно, якщо держава не може цього зробити навіть мінімальною мірою. Як показав останній випадок, поліція розписалася у своєму безсиллі, і тут взагалі сперечатися нема про що. А тепер просто уявімо, що злочинець оснастив свою гвинтівку приладом для безшумної стрільби і боєприпасів у нього було дуже багато, – що було б? Люди розбігалися від звуків пострілів, і тому в поле його зору потрапило мінімум народу. Якби не це, він настріляв би десятки людей, і те, що ми сьогодні називаємо різаниною, було б святом у дитячому садочку.
А, між іншим, у тому місці, зовсім недалеко, був не тільки цей патруль втікачів, а й інші поліцейські, які, можливо, чули щось… але це – справа така. Там РВВС був за кількасот метрів. І все це вказує на те, що поліція не готова до такого розвитку подій з дуже різних причин. А якби прості громадяни чули те, що кажуть поліцейським з приводу застосування зброї в таких випадках, вони б за один день винесли «Ібіс» та інші магазини зброї просто під нуль.
Але це – інша історія, а ми просто вказуємо на те, що баланс зсунуто і слабкість поліції можна і потрібно компенсувати розширеними правами населення на особисту самооборону. Знову ж таки, повертаючись до голосіївського розстрілу, просто уявімо собі, що той батько пораненої дитини, яку стрілець убив на місці після втечі поліцейських, мав би короткий ствол. Вже він, безумовно, не став би розмазувати соплі по щоках, як це зробили «копи», а постарався б «заспокоїти» стрільця на місці. А тепер уявімо, що таких стволів на цій вулиці у людей був би десяток, – які були б його шанси дістатися супермаркету і захопити там заручників?
(Далі буде)
А тепер уявімо, що таких стволів на цій вулиці у людей був би десяток, – які були б його шанси дістатися супермаркету і захопити там заручників?
Да примерно такие же. В толпе очень сложно разобраться, кто “плохой парень” и по кому вести огонь из короткоствола. Можно ненароком и не того подстрелить
Точно! Поэтому первой реакцией любого “зеваки” должно быть найти укрытие и не отсвечивать. И не разглядывать и не заниматься киносьемкой.
А если стрелок идет в один конец и не предусматривает возможности отхода, то перед тем как его самого подстрелят он может положить очень много народа. Плюс будут пострадавшие от “дружественного огня”, возможно немало.