Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Минуло кілька днів після різанини в Голосіївському районі столиці, і, напевно, доповнювати цю подію новими подробицями немає жодного сенсу, бо всі й так стежили за розвитком подій після того, як стрільця було знешкоджено. Загалом не бачу нічого істотного, що можна було б додати до написаного по гарячих слідах, і дещо з того, що було висловлено як неминуче, вже сталося. Поліцейських-втікачів відсторонили від виконання обов’язків і щодо них уже ведеться кримінальне слідство. Чим воно закінчиться, можливо, колись побачимо, а може, й ні. Просто погляньмо на те, що Шуфрича випустили із СІЗО під домашній арешт, і цей самий шлях, але перед ним, пройшов Коломойський.

І справа тут не в тому, що ось таким діячам суд очікувано пом’якшує запобіжний захід, а в тому, що він досі потрібний у принципі. Адже якщо є запобіжний захід, значить, триває слідство і вироку ще не видно навіть у перспективі. Просто подивіться на те, як довго тягнеться це розслідування в цих і не тільки в цих випадках, і розв’яжіть самостійно задачу про те, чому це вже прямує до нескінченності.

Тож як воно там складеться з фігурантами в цьому епізоді, навіть не беруся припускати, але вже точно можна говорити про те, що вертикаль начальницького складу аж до міністра не продемонструвала ні честі, ні тестикул для того, щоб подати у відставку і добровільно піти на фронт, адже у них і з медициною все добре, і з фізичною підготовкою. Щоправда, за одним винятком, але він виглядає надто блякло на тлі того, що сталося.

Тут просто зазначу, що вже після цих подій мені вдалося поспілкуватися зі співробітниками поліції, які відверто розповіли про стан справ усередині відомства, а особливо – в патрульній поліції, і висновки, які довелося зробити, були ще гіршими, ніж це припускав за сукупністю різноманітних даних. Щоб поставити крапку саме на цій частині історії, просто скажу, що коли створювалася Нацполіція, їй було видано величезний кредит довіри всім населенням України… ну, майже всім. Я такого кредиту не давав і зразу вважав, що це лише питання часу, коли вона перетвориться на «ментівку» чи «мусарню», як її лагідно називало населення.

Як воно там було далі – окрема тема, але зараз можна сказати напевне, що цей кредит було змарновано в нуль і ставлення вже давно пішло в мінус. І це на тлі того, що останнім часом, попри всі нюанси та різночитання, швидка медична допомога та пожежники, навпаки, отримали плюс у карму. Автомобілісти, напевно, бачили, як це проявляється в натурі, коли спецмашини цих служб пропускають навіть у найглухіших заторах. Словом, на цьому тему поліції закриваю, а натомість пропоную піти в інший бік, а саме – в тему «населення та зброя».

Справді, ця дискусія виникла одразу після стрілянини, і думки розділилися просто категорично. І все це тому, що ствол, із якого вів вогонь злочинець, був офіційно зареєстрованим і мав усі необхідні дозволи. Тому більшість відгуків, які мені траплялися в Мережі, пов’язані з вимогою посилення контролю за обігом зброї. У мене – власне і дуже специфічне ставлення до зброї, хоча в молодості мені довелося мати з нею справу найбільш безпосереднім чином. Тут це ставлення може бути корисним у тому плані, що дозволить поглянути на проблему з дещо незвичної точки зору. Що з цього вийде, зараз і побачимо.

(Далі буде)

3 коментар до “Населення і зброя (Частина 1)”
    1. Краще, звісно. Але як конструктивно, формально визначати приналежність представника населення до народу?

Залишити коментар до Olexa Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *